Річка Ревун — права протока Дніпра, що відділяє з півночі Томаківський острів, на якому була розташована перша Запорозька Січ. Над Ревуном розташовані селища Городище й Червоногригорівка. До Ревуна впадає його права притока — річка Томаківка. В ній дуже багато різних видів риби, є раки, місцями вона дуже глибока.
До річки приїзджають часто відпочивати як місцеве населення так і люди з периферії) Часто густо залишаючи сміття та згарища після своїх веселих подорожей. Кожного року спостерігаю як річка заростає очеретами та водорослями. Є тут і горіх чилім, та інша цікава рослинність, наприклад по берегам можна зустріти справжню, отруйну вовчу ягоду. Місцями висока трава з поплетеним по маслинах диким хмілем. Дуже багато в прибережній зоні, як раз там де відпочивають на пікніках, ховається живності. Це ї чаплі, і бугаї, і водяні вужі різного кольору))) Курочки, нирки, ондатри та просто пацюки які шниряють берегом підбираючи хліб та інші недоїдки. Декілька разів бачив обережних тхорів, та зелених дятлів. По поверхні річки в великій кількості плавають верхівки, за якими пльомкаючи ганяють окунці. В зарощих кущах стоять щуки та судак. Якщо пригнутися в височенних ковилах і завмерти, то можна побачити як там снують полози та зелені ящірки. Річка, доволі чиста, бо проточна і дуже добре підпитується джерельцями. Хоча є товстелезний мінус в вигляді викидів в неї низки відходів з заводів. Іноді гине рибка, та й гниє собі потроху. Не хочу закінчувати розповідь на поганому, тому напишу історію) Колись давно, (напишу так бо історії повинні починатися цікаво), ще коли не було в селі інтернету, місцеві жителі не знали, що таке кури-бройлери, а коло школи стояв ВИЛЕНИН))) - я ходив на рибалку. Ну вставав раненько, на вихідних, десь в 3-4 години ранку і йшов через край вул.Шевченко, там де зараз розробка сажі. Щоб добратися до річки, треба було перейти через розлив, від Паліївських молодих тоді ще березок, та частина лиману кудою їздили на поле люцерни, на сінокос. Весною на розливі було води по коліна, тому треба було закотити штани і подолати відстань в 300 метрів приблизно по холоднючій ранішній воді й росі. Перестрибуючи кочки та іноді наступаючи на сонних жаб) Таким чином зрізавши, можна було застати своє "рибне місце" порожнім, і ловити рибку в тіні дікої груші. Так от, йшов я вже по воді) на підході до сухої дороги, аж ось дивлюся щось тріпочеться в воді! Ну думаю жаба стрибає. Підійшов ближче - а там карась на добру долоню!!! Я хап його в підсаку, а рядом дивлюся ще один. Ну й цього туди ж само... Адреналін піднявся, вуха заклало. Придививсь навколо, зрозумів що пройшла череда корівок і зробила копитами ями в болоті, які наповнилися водою. А діло було весною, як раз коли терся карась. Коли річка розлилась, він вийшов з русла на мілину тертися в траві ну і добрався до тих "копит". Ну закотив я рукава) Вдалося назбирати повну підсаку, то було десь орієнтовно три-чотири кіла риби. І в той день рибалка для мене скінчилася бо я пішов додому. Більшого улову в мене на той час ще не було ніколи! От така рибалка бува на річці Ревун. Вірити, чи не вірити мені, то ваше право. Я ж хитро крутну вуса, примружу око та посміхнуся 😉
Комментариев нет:
Отправить комментарий