13 января, 2018

На виконання Шевченківського Заповіту


Добрий день добрим людям! Давненько мене не заносило до мого блогу... Настала черга написати й тут декілька слів. Отож, почну.
Ще коли було тепло-тепло, залізна колісниця з палаючими очима, занесла мене аж в Канів! Там де знайшов покій великий Кобзарь. Мабуть по шкільній програмі всі знають його вірш "Заповіт"? Звісно всі! Адже вірш перекладено на безліч мов, також на нього були спроби покласти музику. В ньому Тарас пише про те, де б він саме хотів щоб його поховали. Також, щоб не забували в сім"ї вольній, новій. Моя сім"я вольна, тому і не забув. Відвідав та пом"янув. Знаходиться його могила в Шевченківському національному заповіднику в Каневі.

Такою інформаційною табличкою зустрічає власне сам заповідник. В якому коротко прописані основні правила поведінки на території.


На вході під гору, бо саме на горі знаходиться місце паломництва, нас чекали сходи підвішені через ліс. На кожному повороті сходів була оглядова площадка з якої можна розгледіти парк всіяний лавками та бесідками незвичної архітектури.



 Поки ми йшли сходами то слухали тишу, та перериваючих її пташечок які літали навколо нас супроводжуючи гостей як старані хазяї)

 Кругом насаджені квіти, ось ці були такими пахучими, що не передати. хто зна їхню назву? Підкажіть, буду дуже вдячний.

По верху височини прокладена кам"яна стежка з брусчатки. Камені підігнані чітко та рівно. Видно, що робили майстри своєї справи. По такій би я їздив автомобілем замість асфальту.

В кінці шляху стояв хрест, за яким виднівся меморіал. На постаменті стояв Тарас Шевченко, саме такий як я його завжди собі уявляв. Навколо стояла така тиша, що чутно було кроки, які ехом виривалися з під ніг.


 Площадка закінчувалася кручами з перилами. За ними протікає Дніпро, а вдалині можна побачити і широкополі лани і ліс. Все як в Заповіті!

 В будівлю музею я не поспішав, зразу хотілося зробити огляд навколишньої території, насолодитися чистим повітрям та шумом річки. Але довго не простоїш під дубовим тінем. Бо літо дуже жарке, навіть в тіні було спекотно. Прийшлося бігти далі.


За музеєм, серед густої рослинності та височенних дубів стоїть Шевченківська хата. Реконструкція, але до того вдала, що можна повірити ніби то зі сходів зараз вистрибне маленький Кобзар!
Коротко пробіжуся по інсталяціям всередині хатинки.




 Ось таке убранство було в хатах в ті часи. Може не зовсім такке, але впевнений, приближене до реального. Ну і я вирушив до кам"яного музею з гарним входом.

 Перше, що кинулося в очі, то була величезна вишита картина з портретом Шевченка. Можу собі тільки представити яка то була клопітка праця!
Далі я пішов по експонатам, час піджимав, тому не було часу на всьому зупинятися подовгу. А ви можете вже розгледіти це все без поспіху, детально.










 Невже та сама бандура??? Сумніваюсь, що настояща дожила, але про колишню походну бандуру представлення уже маю.




 З таким підсвічником та чорнильницею сам Бог велів писати, писати та писати! Взагалі знаю сам, що від антуражу багато чого залежить, особливо для письменників.


 Далі я попав в зал зі скульптурою. Завжди дивувало наскільки точно скульптори відтворюють рисис обличчя, пропорції тіла. Іноді здається, що то не скульптура зовсім, а закам"янілі гіганти!




 Серед експонатів набрів на художні витвори та наброски.




 А ось і рукописи!!! Був вражений, такого навіть не побачиш в деяких Київських музеях!

 Поспіхом пробігши всі зали я не переставав дивуватися, ввічливий персонал, вимитий мармур, відсутність сміття навколо!!! Місце просто для відпочинку. Вважаю, що кожен письменник, сценарист, драматург та інщі працівники цієї сфери повинні відвідувати це місце, черпати неймовірну силу, яка дасть наснаги для нових творів. Силу, яка відкриє третє око, і допоможе підняти наш український кінематограф, літературу та живопис. А тепер мені пора, до нових зустрічей!

Комментариев нет:

Отправить комментарий